Доповнення істинно грандіозне своїми масштабами, що тільки 20 годин в чисту займе одне проходження, інколи з швидким переміщенням та перебіжкою по-самурайськи на одних енергетиках. На всі 100% осягнути кожну нову локацію та пройти за дві групи потрібно, думаю, стільки ж.

Я дуже люблю все, що пропонує нова "частина" Сталкеру, і обзиватися так справедливо, бо контенту багацько! Для фанатів, тут дають м'ясо. Купа різних місцин, знову з любов'ю до першої трилогії. З поваги до роботи в понаднормальних умовах, для мене це +1 радість та посмішка в темних промінцях життя. Дякую!

То може на цьому все?..
Попереджаю, що ні. Памя'тка для користування, так би мовити. Доповнення є за що посварити.

З сумом маю відмітити, що в "Ціні надії" є багато огріхів, які змушують відчуттям стрибами кардіограмно. Спробую перелічити те, що може смутити при вашій першій спробі пограти:

• Дерев'яний сценарій, особливо для Мавки. Немає жодної претензії до актриси, бо я сам спробував з інтонацією прочитати той гармидер слів, що наворотили для героїні. Це неможливо. І я не розумію, чому не зробили ще n-дублів, аби знайти те необхідне. Сценаристи, ю ноу вот ай мін. Її англіцизми, які "ну-просто-неможливо-крінжово-сікс-севен" жахливо звучать — серйозно, це на Золоту малину тягне! Інші герої цим не страждають, окрім звісно ще деяких міньйонів Мавки. І що ще смішно, це не кінець! Всі сварки та матюки в грі відіграні відмінно!! От такий камінгбур вийшов.
  
• Помилки в субтитрах. Інколи підтекст з'являється не в свій час, постійні " " пробіли (хто бачить два пробіли, які навіть Steam автоматично робить одним! — ловіть ліщинку від мене), помилка на помилці в сусідніх реченнях, в нотатках гублять слова. Актори, буває, слова при записі кажуть інші, бо за відчуттями, але не змінили текст. Для буквофіла, як я, це страшний мінус.
  
• Нечітка мотивація головного персонажа. Ми йдемо в доповнення через чутки, а у всіх важливих сценах стоїмо рука в руку перед шишками Зони, які з нами спілкуються люб'язно та з повагою. Та на весіллі так до оператора не ставляться, як до Скіфа в сценках! І чому маємо вписуватися за будь-кого з героїв — не-а, не кажуть.
  
• Слабкий перехід, якщо починати одразу з доповнення, де доступні дві частини. Якщо закінчити першу частину, в Залізному лісі, то одразу після сценаристи не продумали, що робити, і здається, що ніби все. Але варто вийти за ворота, так герої кажуть, що вони вже ціле розслідування провели, сищики-колобки прямо посеред Зони! Ламає зануреність сильно так.
  
• Баги, багато багів. Постійний туман в Залізному лісі, до 2.0.4 був баг зі зброєю яка світилася під дощем, бинтів після кожного походу по 50-60, що в рамки вже не лізе, персонажі прямо в бою стають потилицею до тебе, виконаний квест може продовжити висіти і далі, амок (новий мутант) чіпляє за 5 метрів і руки ламає, відсутність реалізму (особливо в фінальному бою, де Зулусу видаєш 20 хедів, а він бігає собі, як під Садочком ніби закачаний)... Щось виправляється, але щось додається. Баги не критичні, може підгорати тільки.

Зі звуком проблем не було (один раз тільки дуже некомфортний спіч Норд завів, що уха різало, але мені здалося, що то був задум по сюжету такий).
Оптимізація о'кей, зі своїми параметрами високі + ультра на FSR 4 по якості.
З DualSense грати одне задоволення, люту імерсивність додають тригери, світло в діодах, вібрація, гіроскопічне доведення прицілом.

Список, що вище накалякав, не перешкода, якщо ви любите гру, і вмієте саме любити, а не просто закохуватися. Бо тут буде зона атомної станції, буде і місто-привид, і гарна акторська гра з посереднім, але сюжетом! Класні загадки, платформерські приколи (привіт IGN Germany: треба просто не все хапати, як пилосмок), нові артефакти та зброя, глибша історія двох одвічних угруповань... щоб я не дуркував вище до цього. Бо любов то є рішення навіть тоді, коли складно і коли незручно!

Якщо є всередині чисте небесне серце впустити ще більше своєЧАЕСної історії, відігнати всілякі її тіні та відгукнутися на вічний поклик Прип'яті — будь ласка, підтримайте GSC шагами. Я рекомендую!

Мавка аут!