Recent reviews by FameL

Почав документалку про гру (PsychOdyssey) і зрозумів, що спочатку краще пройти гру. Оригінал 2005-го – крутий.

Звичайний 3D-платформер з елементами екшну та збирання всього підряд. Стрибати і битися – нормально (навіть виклик кидають). Є нудні хаби з додатковими завданнями «знайди і принеси». Прокачка – малопотрібна + не завжди персонаж «прилипає» для стрибків по стінах + незручне перемикання між великою кількістю здібностей (корисних здібностей мало, і деякі можна зробити автоматичними).
Неймовірний баланс прикольного гумору, цікавої шпигунської історії та глибокої драми. Блискуче дослідження ментального здоров'я, пропрацювання травм, провини, залежностей та прощення. Діалоги/персонажі написані настільки дотепно, що настрій піднімає одна лише міміка. Ще й фінал може розчулити до сліз.
У кожного кутка свій настрій (збирання предметів оформлено під контекст). Кожен персонаж виділяється (часто обираєш додаткові варіанти діалогу), і кожна механіка/ворог вписані в ідею гри. З появою масштабних хабів темп просідає, а завдання в них – такі собі пошуки на великих мапах (натяку на нагороди не вистачає).
Сильне різноманіття. Всі сетинги – унікальні. Вороги – по-прикольному концептуальні. Режисура – дотепна. Текстури облич – мильнуваті в «близьких» кат-сценах.
Класний джаз, фанк, рок і шпигунські мотиви. Ця краса комбінується і чудово доповнює гру. Хіба що в драматичних моментах не вистачало чогось потужного.

Унікально. Де ще ключовий герой – це мила бабуся? Це яскрава, цікава шпигунська пригода з вмілим, веселим, емпатичним та щирим пропрацюванням психологічних проблем.

Різноманіття – багато (локації/приколи/емоції/міміка), але геймплей виділяється лише своєю стандартністю сучасних 3D-платформерів.

Необхідність гуглити проходження: Ніколи

🌕🌕🌕🌕🌑
(82 / 100)

https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3773220446&
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://youtube.com/shorts/2pV4VHqd-vs

Люблю RPG від 1-ї особи, тому гру Obsidian не міг пропустити.

Гнучка екшн-RPG у відкритому світі, де комбінуєш багато веселого (можеш в одній руці тримати пістолет, а в іншій – книгу з купою заклинань). Бойовка – класна, навіть для ближньої зброї (рідкість жанру). Багато паркуру – відчувається приємно, а вертикальність світу гарно заохочує. Магія – важлива (заморожувати воду тощо). Баланс – нудний. «Нормальна» складність – легка. Проходив усі квести, тому швидко став занадто сильним, а свою складність робити – нудно. Якщо і є додаткові душні квести без маркерів, то завжди з підказками.
Класне комбо емпатії та політичної драми. Ти – «окупант», що прийшов знищити чуму. Можна не лише врятувати країну, але й «бога». Наслідки рішень не перевіряв, але відчував. Часто доводилось робити спірні речі, а персонажі – приземлені та не бояться висловлювати свою думку.
Занадто аркадний світ. Важко повірити в місцевість, де в кожні 5 метрів всунули контент – мають бути «порожні» долини для створення відчуття, що бігаєш СВІТОМ, а не набором 4-х локацій із завантаженнями. Мінімум механік для імерсивності (дружніх NPC не вбити/обікрасти – вони цілий день просто стоять).
Чудовий фентезійний реалізм. Гарні споруди. Яскраві екшн-ефекти. Кожен біом має круті краєвиди – у таких моментах вмикається музика + напарник насолоджується видом.
Красивий оркестровий саундтрек, але відрізнити його від подібних – важко.

Хороша екшн-RPG з паркуром та, на рідкість для жанру, якісною бойовкою холодної зброї – навіть дають весело комбінувати її з купою різної магії.

Політика, чума та емпатія в сюжеті написані цікаво – наслідки я відчував. Не відчував лише світ – занадто він примітивний/малий (статичні NPC, все дуже поруч один з одним тощо).

Необхідність гуглити проходження: ~2 рази

🌕🌕🌕🌗🌑
(72 / 100)

https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3768850597
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://youtube.com/shorts/rDsTWEjdwFs

Оригінал люблю, хоч він і бюджетний. Сиквел – в два рази дорожчий.

RPG, де весело вбивати і впливати на людей. Екшн швидкий і красивий. Дають робити сильні, веселі білди (бігав з молотом, в який вбудований дробовик – всі вмирали за 1 удар, а інші стояли на місці від жаху). Виклик є, але з часом не помічаєш його, якщо все досліджуєш. Грав на нормалі – не вистачило хардкор-режиму, як в Fallout New Vegas.
Нормальне поєднання помсти + порятунку світу. Є три фракції (авторитаризм, капіталізм, релігія), на відносини між якими ти можеш вплинути (окрім очевидно злої). Гра ефектно дозволяє бути добрим, мудаком і нейтральним. Є багато перевірок, і навіть босів можна вмовити здатися. Прокачка «мови» не завжди допоможе, важливо ще розбиратися в інших сферах. Деякі завдання – душні (пошук пікселів на всій мапі без підказок). Текст – однотипний, тому діалоги можуть набриднути + майже немає яскравих NPC + поспішний фінал.
Сатира і чорний гумор – прикольні. З кожної фракції гра вдало сміється, але зануритися важко. Тут стільки стьобу, що не сприймаєш гру серйозно і бачиш лише придатну карикатуру.
Гарний атомпанк з різними, атмосферними планетами (снігова – моя улюблена). На локаціях багато деталей. Зброя – різноманітна (окрім ближньої), а вбивства ніколи не набридають своїми розчленуваннями. З ворогами нудніше – лише тварини помітно змінюються.
Веселе радіо (прикольні пісні в ретро-стилі з веселою пропагандою), але його мало. Зате ембієнта багато і він крутий.

Тут можна всіх весело вбити/цікаво заговорити. Багато враховують і нагороджують уважних, хоча деякі моменти вирішить лише вдала прокачка (справедливо).

Таких стьобних RPG-комедій, як ця, майже немає, але баланс комічності міг бути і цікавішим, а світ – повноціннішим.

Необхідність гуглити проходження: ~5 разів

🌕🌕🌕🌕🌑
(78 / 100)

https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3763121623
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://youtube.com/shorts/djll08a99G0?si=-31Gy2IgUgYAa9Rc

Проходив шутер з фанатським модом-ремастером (RealRTCW). Оригінал на сучасному компі не запустився.

Соковитий шутан 2001-го, де досі особливо приємно мочити нацистів. Гра змушує постійно швидко рухатися, тут гарне різноманіття локацій (катакомби, ліс, містечко, бункер, засніжені зони тощо), кожна зброя з великого арсеналу – кайфова, а баланс навіть на середній складності кидає виклик. Однак веселий темп псують нуднуваті стелс-місії, а також гра інколи закидає в криво задизайнені ситуації, коли помічаєш примітивність/читерство ШІ.
Нормальна поверхнева історія, метою якої було лише дати якийсь контекст геймплею – крутий американець заважає нацистам, що бавляться з потойбічними силами. Катсцени – звичайні розмови твоїх босів, де вивалюють експозицію перед главами. Мені більше зайшли красиві картинки-брифінги перед завданнями, та й читати лорні записки/підслуховувати німців досить цікаво.
Просто «ок» пригода з вдалим балансом військових операцій із саботажем зброї масового ураження та легкого окультизму з експериментам. Візуал гарно показує захоплену Європу – скрізь символіка, кожну деталь якої гра дозволяє зруйнувати. Є навіть легка комічність.
Нічим не здивує, але занурить на достатній рівень. Гарне освітлення – чудове досягнення для 2001-го. Локації та нацисти чітко вирізняються, архітектура гарна. Інтерфейс дуже нудний – такий мінімалізм можна було бодай якось оформити.
Звичайний гарний військово-епічний оркестр. Зброя/вороги звучать круто. Аудіорежисури не відчуваєш – просто вмикається музон.

Файний бадьорий шутер, де гарно поєднали швидкість та виклик, – натовпом красиво мочити нацистів дають лише тоді, коли вміло стріляєш і ухиляєшся.

Все, окрім геймплею, – це лише нормально зроблене тло, що ледве виділяється.

Необхідність гуглити проходження: Рідко

🌕🌕🌕🌗🌑
(72 / 100)

https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3755045721
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://youtube.com/shorts/F2ULIZOmQ5M

АА-hack’n’slash про вампірів, де варто грати в коопі, хоча ачівку за проходження бодай 1 рівня цього формату мають лише 4% гравців.

Простий і веселий постійний екшн (один рубить, інший – стріляє). В коопі – вау. RPG-елементи (прокачка, зміна броні, вибір в діалогах) розважають і не збивають темп. Ефектне «смоктання крові» зі слоу-мо додає тактичності в хаос, а боси відчувається по-різному. Однак камера – тупить, під кінець вороги стають нудними щитовиками, а кривий платформінг може дратувати.
Дешеве бадді-муві у вампірському сетингу. Вибір витягує: ти – мисливець на вампірів, що стає вампіром і ходить з вампіркою. Треба завжди обирати сторону людини або вампіра, що має наслідки. В іншому – хімію між персонажами слабо відчуваєш, усе сприймається примітивно, хоча загальний конфлікт – нормальний.
Придатний похмурий середньовічний сетинг. Настрій та екшн – прикольні, але гра відчувається кострубатою через загальну кривизну (чого варта лише дивна механіка «підняття догори», де треба кидати напарника в стіни).
Радує темне фентезі в арт-дизайні + зміну броні видно скрізь. Кат-сцени настільки криві, що серйозність перетворюється на комедію. Жіночі персонажі – звичайна мрія дрочерів, виконана без особливого стилю. Ще й картинку часто переосвітлюють до сліпоти.
Стандартний симфонічний епік. Однак озвучка до болю в животі кумедна своїми переграваннями, а музика часто просто не вмикається через баги.

Цей дешевий вампірський hack’n’slash/twin-stick shooter треба проходити в коопі – з хорошою компанією вас буде постійно смішити прохання друга «посмоктати» («смоктати кров» – це ліки).

Не знаю за проходження одному, але з другом дійсно прикольно: динамічно + є важливі вибори + чудовий короткий хронометраж.

Необхідність гуглити проходження: Ніколи

🌕🌕🌕🌑🌑
(67 / 100)

https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3754214133
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://youtube.com/shorts/FDbMLHsd0mc

«Баранчика Шона» не дивився, але тепер хочу. Проходив з двома друзями за одним диваном.

Веселий фізичний пазл–платформер, де перемикаєшся між трьома вівцями (розкривається гра в коопі на трьох). Герої різного розміру і мають свої вміння – гра прикольно будує навколо цього веселі ситуації. Складність – ідеальна для сімейного формату. Рівні – короткі, тому помилки не дратують, а смішать хаосом, що випадково можна створити в спробі, наприклад, скинути капусту на батут. Гра мінімалістично, поступово і різноманітно змінює декорації простих перешкод – від стрибків через ями до стрибків планетами.
Історія проста, але цікаво розповідається. Вівці шукають шлях додому (ферма, печери, Лондон, космос). Нуль діалогів – можна лише кумедно «бе-кати» під час гри. «Кат-сцени» – це малюнок на початку/кінці епізоду. Сюжет прикольно розповідають декорації кожного рівня – без слів під час геймплею розумієш, що і чому відбувається.
Затишна пригода красивими локаціями – наче в специфічний мультфільм граєш. Кожна вівця з мінімальною різницею, але її достатньо, щоб відчуватися особливо і створювати кумедний мінімалістичний хаос.
Красивезний мальований 2D-арт, що імітує акварель та олівці. Всі епізоди запам’ятовуються – у кожного свій стиль (Лондон з рівнями «на машинах» – мій улюблений).
Приємний кантрі-саундтрек, але мене зачарував саунд-дизайн: шурхіт сіна, клацання кнопок та безперервне різнотональне «бекання» вівць роблять гру живою.

Веселий сімейний пазл–платформер з чудовою складністю для своєї ніші, що повністю розкривається в коопі на трьох.

Не душна гра, що створює прикольні ситуації в процесі помилок/пошуку рішень (якщо є проблеми – прямо в грі є підказки). Ще розважають додаткові прикольні змагальні режими.

Необхідність гуглити проходження: Ніколи

🌕🌕🌕🌗🌑
(77 / 100)

https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3752588451
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://youtube.com/shorts/mMmBxV-BAkc

Люблю франшизу. Детективний спін-оф мав бути цікавим.

Нормальний beat’em up у відкритому світі. Купа додаткових прикольних штук (далеко не все вдало подається) + постійні бійки, але бойовка мені здалася просто «ок» (прокачка – нудна, а з 2 стилів перевага віддається лише 1); можливо, бійки вже мені набридають у франшизі, але тут мало різноманіття – постійно однакові удари і ліки. Додали багато примітних детективних механік, що збивають темп екшну – особливо переслідування.
Гарний детектив, але мене не зачепив. Менше красивого пафосу – більше затягнутих детективних розслідувань. Нову серйозність автори не потягнули – хронометраж великий, справа серйозна, але часто розтягують сюжет нудними завданнями та дешевизною; в інших довгих частинах було гармонійніше поєднання геймплею, бюджету і сюжету.
Кримінальне містечко все ще зачаровує. Серія знову класно поєднує серйозність сюжету з абсурдним відпочинком у світі. Однак гра більше пішла в реалізм, тому всі мінуси франшизи сприймаються сильніше (тупа фізика тіл, слабкі механіки, дешева подача).
Красива картинка, але поставлених катсцен мало – якщо є, то здебільшого лише розмови. Найобразливіше, що майже немає культових для серії поставлених боїв з босами.
Прикольний джаз + електроніка. Замало. Подача – не ок, часто в драматичні моменти вмикається однаковий трек. Зведення плутає сюжет і геймплей.

Приємний beat’em up у відкритому світі з цікавим детективним сюжетом та кумедними активностями. Не потягнула студія новий рівень серйозності – малий бюджет.

Одна з найдовших ігор серії, яку затягнули невдалими механіками і дешевими катсценами. З дурнуватим красивим пафосом інших частин краще сприймалася примітивність подачі, а тут ще й майже повністю прибрали епічні бійки.

Необхідність гуглити проходження: Ніколи

🌕🌕🌕🌑🌑
(70 / 100)

https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3750912850
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://www.youtube.com/shorts/g-oMfa0tBDo

Експеримент, що хочеться повторити.

Суворий шутер у пустому відкритому світі. Вбивати – цікаво, бо занурюєшся через кількість реалістичних механік. Проблема в швидкій прокачці – цікаво їздити навіть коридорними джунглями, коли в тебе є цікава мета; Але коли ти швидко збираєш та прокачуєш ідеальне для твого стилю спорядження, нічого крім нудного сюжету в грі немає – збирання алмазів та додаткові завдання втрачають сенс, якщо ти все потрібне купив.
Цинічний найманець непереконливо робить все, що скажуть дяді, які не хочуть закінчувати війну. Злодій – головний герой 1-ї гри; Він цікавий філософ, але його мало, а аудіо дуже важко знайти. Вдала ідея втручання у війну, але реалізація – ніяка; Вибору між фракціями – не існує; Робиш все одній банді, завдання закінчується, робиш все другій банді. Фінал – незвичний, але, знову ж таки, недороблений.
Класна Африка з максимальним реалізмом для шутеру – навіть ворогів важко помітити в сірих декораціях. Приземленість всіх механік змушує вірити в світ, хоч він – це коридор для блокпостів. Гра змусить боятися звуків машин – вороги під час перестрілок можуть збити насмерть.
2008–й, що досі вражає – особливо заходами сонця. Автентична картинка зачаровує кожну секунду: фізика вогню, випалені сонцем савани, густі джунглі, пилові бурі та брудні поселення. Анімації смерті ворогів – дерев’яні.
Африканські етнічні мотиви, що не створюють жодного настрою – звучать нудно + їх ледве чути, бо немає окремих налаштувань гучності музики. І радіо немає. Будете слухати лише машину або постріли. Шкода композитора.

Амбітна та унікальна гра, якій не вистачає бюджету та різноманітності.

Купа цікавих ідей для сурової імерсивності відкритого світу губляться на тлі недопрацьованої подачі – особливо в сюжеті, що натякає на неіснуючий вибір.

🌕🌕🌕🌗🌑
(72 / 100)

https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3733645472
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://youtube.com/shorts/449eEuxFJEY

Французький слешер категорії «Б», що поєднує реальні хрестові походи з фентезі про прокляття.

Прикольний екшн (hack and slash), де вражаючу різноманітність добивань руйнує примітивність всього іншого. Зброя швидко ламається – майже кожну бійку шукаєш щось нове; прокачка дозволяє навіть візуально додати броню, але її масштаби на 90+ різних прийомів не мотивують щось вивчати в грі, де постійно змінюється зброя; анімація парування – однакова, за 10 годин набридає; боси – незрозумілі, не відчуваєш, що ти їм щось робиш. Механіка лікування – найгірша в світі (вона не працює).
Два харизматичних хлопака/демонічних тамплієра рятують діда в хрестовому поході. Все тримається на прикольній динаміці героїв. Тут немає кінцівки – все раптово закінчується без закриття сюжету (наприклад, страшне прокляття стає буденним, а потім про нього забувають).
Крінжово, але цікаво. Поєднання фентезі (демонічний світ) та історичності (кат-сцени між главами, що наче як розповідають про реальне життя) з точки зору двох файних чоловіків. Брутально розрізаєш всіх на тлі величезних замків, коридорної репетативності й купи затягнутих кат-сцен.
Звичайна графіка 2011–го з примітивним освітленням та коридорами, але красиві та різноманітні анімації добивань досі вражають. В демонічний вимір можна зайти завжди, тому це хоч якось додає різноманіття до візуальної простоти гри.
Звичайний епічний оркестровий саундтрек з гарним хором. Треки важко розрізнити/запам’ятати через їхню типовість. Дуже просте використання гарної музики.

Затягнутий та незакінчений історичний слешер, де кайфуєш лише від яскравих/різноманітних жорстоких добивань.

Примітивний левелдизайн, мінімум збережень, перевантажена прокачка, нудне руйнування зброї, затягнуті кат-сцени і відсутність фіналу. Зате головний дует – веселі хлопаки.

🌕🌕🌗🌑🌑
(50 / 100)
https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3731779695&fileuploadsuccess=1
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://youtube.com/shorts/A9wM--2-GpA

Оцінка кооп-проходження з великою компанією друзів за одним диваном – я так кожну гру студії проходив.

Інтерактивне кіно з купою геймплею – стелс, загадки, листування, міні-ігри. Гарний «ігровий» розвиток, але я б хотів більше виборів – щоб ледве не кожне речення було під моїм впливом. Геймплейні нововведення не завжди працюють на темп; В коопі, наприклад, стелс здався душним – в соло сприймається краще. Новинка «Скасування невдалих рішень» – не для мене, вбиває азарт. Ще й баланс хардкору та казуальності – ніякий; Або занадто легко або занадто складно (з усіх друзів лише я вижив).
Цікаве комбо «Чужого» + «Щось» з переконливим твістом і монстром з «Резіка». Є складні вибори для дискусій з друзями. Псують сценарій невиразні герої (відрізняються, але не запамʼятовуються).
Нормальне занурення в депресивну історію – особливо зайшли моменти від першої особи. Проблема, як завжди, в маніпулятивній подачі; Важко зануритися, коли пишуть у виборі «оце», а роблять «оце й оце» – гра про вибір, що не завжди дає повністю зрозуміти вибір.
Класний перехід на Unreal Engine 5. Графон – сік (тіні, освітлення тощо), смерті – жорсткі, пауза між главами – мінімалістична, але приємна.
Нормальний саундтрек (похмурий індустріальний дарк-ембієнт), але його ледве помічаєш – зате на ютубі гарно заходе. Ще депресивний настрій допомагають підтримувати круті ліцензійні треки між главами та у важливі моменти – наче переносишся в тіло героїв і сидиш з думками «що буде далі»?

Гарне кіно з твістом («Чужий + Щось + Resident Evil»). Геймплею вже настільки багато, що страждає занурення в кооп-режимі, в якому я всі ігри студії проходжу.

Все більше схоже на survival-horror, але краще б франшиза йшла не у геймплейну волю, а наративну – інколи гра пише одне, а робить інше.

🌕🌕🌕 🌑 🌑
(68 / 100)
https://five.seafn.eu.org/sharedfiles/filedetails/?id=3728521807
🎬 Відео-відгук на 25 секунд: https://youtube.com/shorts/HftyanDx684