Нещодавно міністр цифрової трансформації Михайло Федоров в інтерв’ю для «Армія TV» охарактеризував свою роботу як «божественну». За словами урядовця, робота міністра унікальна тим, що передбачає створення правил гри для мільйонів людей. «…Робота міністерська — це божественна робота, тому що ти проєктуєш правила гри. От яка ще є робота, де ти створюєш правила гри для мільйонів людей? Це там Бог є і не знаю, хто ще є», – зазначив Федоров.

А голова комітету Верховної Ради з питань фінансів Данило Гетманцев під час виступу в Раді, попереджаючи про ризик фінансової кризи вже у квітні 2026 року, заявив: «Не ми вибрали цей час — нас обрав Господь і поклав на нас величезну відповідальність».

Занадто самовпевнені заяви від національно несвідомих елементів, які точно не служать ні Богу, ні нації. Варто додати єретичні практики окультизму від Єрмака, і загалом окреслюється тенденція до створення та служіння культу. І цей культ шкодить народу, бо суперечить його природі.

Етатизм — це політико-філософська концепція, згідно з якою держава є вищою і самодостатньою цінністю, первинною щодо суспільства, нації та індивіда. Держава в етатизмі — не інструмент народу, а самоціль: вона має власні інтереси, власну волю і легітимність, незалежну від тих, ким управляє. Звідси — схильність до централізації, бюрократизації та підпорядкування громадянина апарату.

Націоналізм, натомість, вибудовує іншу ієрархію цінностей: первинною є нація — культурно-історична спільнота з власною ідентичністю, мовою, пам'яттю та волею до самовизначення. Держава в націоналістичній парадигмі є похідною від нації і служить їй; вона легітимна рівно настільки, наскільки виражає й захищає національний інтерес. Народ — суб'єкт, держава — його знаряддя.

Етатизм вважає, що люди (всі, а від того «рівноправність», де дають рівно таку кількість прав і діють вони рівно стільки, скільки того бажає держава) від природи не спроможні до самоорганізації — для керування народом потрібна спеціально навчена бюрократія. Етатизм виступає проти громадської самоорганізації, в якій бачить свого конкурента і ворога.

Націоналізм вважає, що всі люди різні, відтак їхня спроможність до самоорганізації перебуває в широкому діапазоні: одні не здатні організувати навіть себе, другі можуть керувати громадою, треті – державою. Як у здоровій ієрархії, потрібні всі члени громади, якщо вони не завдають шкоди, і їхні життя цінні, бо без них громада функціонувати не зможе.

У націоналізмі кожен представник народу незамінний і важливим є продовження роду, тобто його життя. Націоналістична етика вимагає від воїна не жертви, а перемоги — і якщо смерть все ж настає, це сприймається як втрата, а не як виконання функції.

У етатизмі кожного члена держави можна замінити, бо цінність цього елемента змінюється залежно від його функціональності для апарату: людина коштує рівно стільки, скільки вона корисна системі — як солдат на фронті, як платник податків, як виконавець наказу. Щойно вона перестає виконувати відведену роль — через загибель, інвалідність, непокору чи просто непотрібність — держава замінює її наступним елементом без жодної втрати для самої себе. Звідси принципово різне ставлення до мобілізації, демографії та людських втрат: націоналіст бачить у кожному загиблому невідновну втрату живої нації — її крові, пам'яті, майбутніх нащадків; етатист бачить статистику, яку можна компенсувати новим призовом. Саме тому етатистська держава здатна воювати до останнього громадянина — і щиро не розуміти, чому це є проблемою.

Наочні приклади:

• Колишній міністр закордонних справ заявив: «Можливо, нам (кому «нам»?) доведеться відкривати країну для міграції — Бангладеш, Непал, Індія, Філіппіни, В'єтнам із задоволенням приїдуть. Попереду дуже важкі часи».
  
• Перший віцеспікер Верховної Ради Корнієнко заявив, що Україні слід готуватися до «масштабного переселення мігрантів», і в кращому разі це будуть мігранти з Середньої Азії.

І ось погляньмо на проблему, як ознаки сформованого культу етатизму:

1. Сакралізація, про яку сказано на початку.
   
2. Ритуальність у вигляді повторюваних злочинів ТЦК, нарузі над гідністю українця.
   
3. Жертвоприношення. 15 мільйонів посмертно — це показово не тому, що багато, а тому, що посмертно. Та сама сума, вкладена у якісне озброєння, броню, дрони, медичну евакуацію або у сім'ю живого воїна — збільшує шанси на успіх українця. Обов’язкова на рівні державного закону хвилина мовчання, меморіали, «герої не вмирають», посмертні нагороди, 15 мільйонів родині — все це утворює злагоджену систему, в якій смерть воїна вигідніша державі, ніж його виживання. А решту можна замінити зайдами-мігрантами?

І як тут не згадати великого Шевченка:
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.

Саме народ через націоналізм «проектує правила гри», згідно яких мають грати всілякі федорови.

Слава нації!

Інтернет виник у США — у 1960-70-х роках як проєкт ARPANET, створений Міністерством оборони (нині війни) США. Потім він став цивільною мережею, але архітектура, стандарти (TCP/IP, DNS) і більшість базових технологій залишилися американськими.
Тож будь-яка країна, під’єднуючись до глобального інтернету, користується інфраструктурою, створеною і стандартизованою в англомовному світі.

Попри свою антизахідну риторику, московити повністю залежать від світових технологій, бо:

• Власних аналогів у них або немає, або вони лише технічно слабші часткові копії західних сервісів;
  
• Бізнес, наука, військова сфера і навіть пропаганда потребують доступу до світової інформації, хостингів, соцмереж, пошукових систем;
  
• Повна ізоляція від інтернету означала б технологічний занепад і економічну катастрофу.

Найкращим рішенням є милосердне знищення всіх комунікацій москальського середовища існування. Без електроенергії, яка їм і непотрібна за наявності ресурсів, які не потрібно добувати розумовою працею, інтернет не зможе поширюватись на пристроях, які теж були цілковито винайдені та досі належать компаніям європеоїдної цивілізації. Таким чином кацапчику буде значно легше животіти на болотах без впливу Заходу.

Врешті-решт, ми є свідками когнітивного дисонансу в головах москалів в масовому масштабі. А це у свою чергу є проявом девіантної збоченої поведінки, яка властива, наприклад, вбивцям, терористам, педофілам, педерастам, розумово відсталим чи неповноцінним істотам.

Щоб полегшити страждання цим нижчим істотам (слід враховувати, що такий стан свідомості нестерпний для будь-якої здорової людини), можна також порадити наступне:

• Вимкнути TCP/IP. Адже цей протокол розроблений у США. Без нього — справжня незалежність. Щоправда, тоді не буде працювати нічого: ні сайтів, ні месенджерів, ні навіть їхні місцеві контрольовані фсб мережі.
  
• Створити власний DNS. Видалити усі посилання на американські кореневі сервери та позбутись ворожого американського Стіму.
  
• Заборонити усі операційні системи, створені на Заході. Windows — американський продукт. Linux — теж (створений у Фінляндії, але розвинутий світовою спільнотою).
  
• Відмовитись від смартфонів, бо iPhone — США, Android — Google.

Очевидно, що звичайними словами та логікою істот, у яких деформований або відсутній причинно-наслідковий зв’язок, немає базового розуміння співіснування, не вироблена здатність до раціонального мислення, не переконати. Тому тільки реальне відключення від інтернету та позбавлення від всіх засобів зв’язку, які були винайдені європейською людиною, може врятувати московита від наглої смерті внаслідок наказів їхніх же ватажків.

Хвилинка просвітництва й історії про старі добрі часи наших предків від Володимира Паїка.

Володимир Паїк — історик та географ, якого переслідували більшовики-московити, тому йому довелось імігрувати в Канаду. Незважаючи на переслідування, він продовжував дослідження українства, поселення трипільців, історію сколотів-скіфів, Русі, слов’ян; території дій УПА та місця боїв, карти розміщення концентраційних таборів, ганебних Гулагів Совєтського Союзу тощо. Недивно, що комуністи хотіло його знищити. Бо він був українцем і розповідав про Україну. Натомість історик співпрацював з ОУН, написав підручник «Виховання і Світогляд».

Проте, звернімо увагу на його працю «Корінь безсмертної України». Саме Трипілля і трипільська культура, культура української мальованої кераміки, стали основою теорії, цілком можливо і факту, що розвиток Європейської цивілізації почався саме в Україні. Ця кераміка є феноменом неолітичної доби в цілому світі. Правобережні трипільці були хліборобами, а лівобережні — скотарями. Генетично це був той самий народ — самари-зимари (сама-зима). Чи були конфлікти між ними і яка причина занепаду Трипільської цивілізації досі невідома. Потім Геродот, Тукидид, Беросс, Пліній Страший, Страбон, Плутарх, Овідій, Йордан згадували в своїх давніх працях про Сколотію і сколотів.

«І там, в околиці над Араксом, був початком народин ситської (сколотської) нації, назва якій походить від їхнього першого володаря Скита», — писав Беросс. З-над Араксу сколоти перенеслися у Праукраїну, яка тоді була незаселена, здобуваючи тим самим право стати автохтонами й правними посідачами своїх прадідівських земель. Трог писав: «Сколоти — це найстраріша нація світу».

Французький дослідник Р. Седійо писав: «З тих розсіяних груп однакового походження постали великі народи світу». Так він описував індоєвропейців, оріїв, населення Європи.

«Історія сколотів (скитів) дуже багата й величава. Вони(сколоти) мали славний початок, а також імперію з величавими подвигами їхніх мужів та чеснотами їхніх жінок...Вони заснували Партію і Бактрію, а їхні жінки – королівство амазонок...Сколотська (скитська) нація вважалася за найбільш стародавню у світі, хоч між сколотами й єгиптянами відбувалися довгі суперечки, котра з націй старша». (Вийшло, що Сколотія, бо мала більші природні багатства (чорнозем,густа мережа водних чистих рік), що були більш пригожідля первісних людей, як щойно штучно створені канали в Єгипті. Трог писав: «Сколоти – це найстарша нація світу». «Ця нація (сколоти) плекає справедливість із вродженого нахилу, а не під примусом законів», – каже Трог, (Порівнюючи їх до греків, які навіть після довгих навчань їхніх філософів і мудреців залишилися шахраями).І дальше «Сколотія (Скитія) – нація, славна подвигами і війнами. Сколоти величезної фізичної будови, не бояться ніяких невдач, а коли були переможцями, то задовольнялися тільки славою» («Філіпіки». кн. II розділ 3). «Три рази наступала Сколотія (скити) на азійські імперії, але ні одна з тих потуг не відважилася напасти на них, не могла їх завоювати. Вони розбили і примусили втікати єгипетського фараона Сосотріса (Рамзеса II), коли він наважився наступати на Сколотію». «Вони знищили Кира з цілоюйого армією (Томира). Змусили до безсоромної втечі зі Сколотії перського короля Дарія І (513-12 р. до Хр.). Перемогли Зопіріона, генерала Олександра Великого, розгромивши дощенту його армію...» (Пайрісад І 344-311до Хр.).

У Помпея Трога немає навіть найменшої згадки чи натяку про походження сколотів з Азії (чи Ірану). З його писань виразно видно, що вони (сколоти) споконвіку жили над Дніпром (Бористеном) і Чорним морем (Евсином). Курціюс Руфус в «Історії Олександра» пише: «Нема сумніву, що скити, (сколоти), від яких походять парти, прийшли не з-над Босфору (Тракії), а з території Європи». І далі: «Але сколотський народ, що жив недалеко Тракії, звернувся на північ». Подібно пише й Пліній.

Таким чином, українські землі ще від доби неоліту були ареною розвитку високих культур, які впливали на формування європейської цивілізації. Від трипільців і сколотів до русичів-русинів простягається безперервна історична лінія, що засвідчує глибоке коріння українського народу на власній землі. Археологічні знахідки, писемні свідчення античних авторів та етнокультурна спадковість підтверджують: Праукраїна була осередком, звідки починалися процеси, що визначили обличчя Європи.

Слава Україні! Слава Нації!

Незалежність — це наслідок віковічної боротьби, жертовності та незламності нашого етносу. Незалежність — це перемога нашої національної ідентичності над спробами розчинити чи зламати її. Український народ завжди прагнув жити вільно, відстоювати свою мову, культуру, традиції та право бути господарем на власній землі. Сьогодні ми розуміємо, що суб’єктність — це не лише формальна незалежність держави, а й усвідомлення власної цінності, відповідальності та сили. Ми — нація з тисячолітньою історією, з унікальною духовною спадщиною та незламним прагненням до свободи.

Особливе значення у цьому процесі має формування і розвиток української еліти — тієї провідної верстви, яка бере на себе місію вести суспільство вперед, зберігати духовні орієнтири та стратегічно мислити в інтересах народу. Справжня еліта народжується з глибин національної культури й історії, і саме вона є гарантією того, що наш народ не втратить своєї унікальності й зможе реалізувати власний цивілізаційний шлях.

Нехай цей день стане нагадуванням зберігати і примножувати наші духовні та культурні скарби, виховувати нові покоління українців у силі, гідності та любові до своєї землі. Бо Україна — це ми, її народ, і в наших руках її майбутнє.

Особливе слово подяки належить українському війську. Наші воїни — це живе уособлення національної честі й відваги. Вони тримають на своїх плечах незалежність, захищають наш народ від знищення, зупиняють імперську темряву, дають Україні можливість прожити завтрашній день. Їхня жертовність і незламність — це духовний заповіт усьому народу: бути гідною частиною нації.

Також сьогодні всесвітній День молитви за Україну.
https://www.youtube.com/watch?v=e4rW6cxRT_M

Слава Україні! Слава Нації!

Занадто легко для іноземних організацій та деструктивних ідеологій потрапити в українське медійне середовище. Інформаційна політика є складовою боротьби за душу нації. Хто контролює думку — той контролює національне буття.

Вплив іноземних ідеологій без селекції — це інформаційна окупація, яка веде до денаціоналізації. Не існує "нейтральної" культури — кожна культурна хвиля або укріплює націю, або її розчиняє. Деструктивні ідеологічні системи, які фокусуються на особистій ідентичності (наприклад, лгбт, космополітизм, фемінізм, гендери, культ бездітності, споживацтво), призводять до атомізації суспільства, руйнування ієрархічного ладу, підриву здатності до національної мобілізації. Це вірус розкладу та процес морального гниття.

Контент багатьох медіа платформ дедалі більше калькує англомовні наративи: феміністичні, декадентні, ліво-ліберальні дискурси — вспереч українській етиці та цінностям. Українська етика полягає у повазі до родини та народженні українських дітей, а не культу "чайлдфрі" (бездітності), абортів та егоїзму. Українська етика полягає у максимальному розвитку статевої ідентичності, а не у феміністичній деградації, проституції, конфліктах між чоловіками та жінками. Українська етика полягає у сакральності збереження і продовження власного роду, а саме козацько-українського, зі збереженням та розвитком усіх позитивних етнічних та расових ознак, а не в ліволіберальному розмиванні ідентичності, нехтуванні досягнень предків та байдужості до майбутнього наступних поколінь. Під гаслами "свободи вибору", "толерантності" та "різноманіття" в український інформаційний простір системно вносяться моделі поведінки, які суперечать традиційному українському світогляду.
Ці ідеології не просто недоречні — вони руйнівні.

За даними OutRight International, понад $3.5 млн було спрямовано на попаганду лгбт в Україні з 2022 року. USAID та інші західні донори системно фінансують просування огидної феміністичної, збоченої і ліво-ліберальної риторики в українських медіа, освітніх проєктах, виставках і телебаченні. При цьому теми родини, материнства, козацької спадщини, демографічної відновлюваності залишаються поза фокусом або піддаються іронізації (коли демографи неукраїнського походження як Лібанова роблять заяви від "нас стало менше, але жити ми стали краще" у 2021 році, потім заявляють, що "західна Україна вичерпує свій біологічний простір для нових людей", але зрештою регулярно рекламує завезення мільйонів мігрантів, бо людей раптом таки бракуватиме).

Практично 90% українських медіа виживали завдяки грантам [imi.org.ua]. 80%, а можливо, і більше українських медіа співпрацювало з USAID. Масове копіювання соцмереж без перевірки; грантовий фінансовий тиск примушує орієнтуватися на іноземні сюжети. Ґрунтовна підтримка USAID означає легше отримати гроші під "глобальні теми", ніж національні. Багаторівнева структура фінансових потоків для прикриття джерел діяльності. Часто ініціативи, пов’язані з "гендером", сексуальністю, расовою або національною політикою маскуються у бюджетах як частина освіти, охорони здоров’я або культури. Дотична термінологія і софт-ідеологія у документах. Рідко з’являються слова лгбт, фемінізм, гендерна пропаганда, індоктринація дітей та молоді, нормалізація девіантної поведінки, расове змішування, розмивання або знищення етнічності. Натомість вживають "розмаїття" (diversity), "інклюзія" (inclusion), "чутливість" (sensitivity), "захист меншин" (minority protection), "гендерний підхід" (gender approach). Деякі місцеві ради підтримують ідеологічно орієнтовані заходи з бюджету громад задля власного збагачення та відмивання грошей. Це відбувається без широкої публічної дискусії у рамках "фестивалей" і псевдокультурних подій. Як-от у 2019-2021 роках Міністерство культури придбало 1240 примірників книги «Princess + Princess» для шкільних бібліотек.[www.bbc.com] А Suspilne (Суспільне) в червні 2024 транслювало пропагандистські фільми про лгбт[corp.suspilne.media]. Їх бюджет невідомий, але це державний мовник, потреби якого фінансуються із державного бюджету. Це робить аудит юридично ускладненим і водночас ідеологічно нечітким, бо формально фінансується одне, а просувається інше. Іноземне фінансування (через фонди USAID, Open Society Foundations, Internews Network тощо) дає підтримку лише тим медіа, які відповідають їхнім "цінностям" — толерантність, різноманіття, гендерна чутливість. Відповідно національна ідея, культурна спадщина, тема історичної боротьби чи героїзму витісняються або стають другорядними.

Навіть у стімі вже понастворювали іноземці купу псевдоукраїнських груп, де, звичайно, весь вміст модерується згідно їхніх "стандартів". Краще би вони взялися за "модерування" кацапні на фронті.

У той же час, на боці України воюють понад 20 000 іноземців у Міжнародному легіоні.[www.washingtonpost.com] Нехай іноземців буде 50 000, але для мільйонної армії це всього-на-всього 5%. Не 90 чи 80. І навіть з тих 5% значна кількість солдат не з країн членів ЄС або ж США.

Водночас прогресивна московія посилює зв’язки з «Талібаном» для залучення трудових мігрантів: афганців планують направляти на окупований Донбас.[glavcom.ua] Масова міграція в Європі та… московська влада, яка завозить на окуповані території України мігрантів з країн Центральної Азії, щоб змінювати етнічний склад населення.[www.radiosvoboda.org]

Найнебезпечніший ворог — не той, хто нападає зі зброєю, а той, хто руйнує дух. Іноземна ідеологія в українському інформаційному просторі — це ніж в серце нації.