Не знаю я, що хочу цим сказати,
Але ж ніяк не можна тут мовчати,
Прийшов народ сусідній нас вбивати,
За те, що волю полюбив наш люд.

І знову у вогні наша країна,
По волі москалів прийшла руїна,
І нищать все, до малого села,
Й випалюють міста до тла.

І корче з себе ворог, мов химера,
Асвабадітєлєй... на завойовницькій війні!
Брехні такої ще не знав наш світ,
Підмінили світло тьмою, а мир — війною.

Високомірність ворогів погубить,
Їх геть проженем з нашої землі,
Надію ж збережемо, люди.
І загартуємо свободи дух.

Ненависті у серце не впускайте, браття,
А лють спрямовуйте на ворогів.
Ми на своїй землі стоїмо на смерть,
За друзів, за дітей і за батьків.

Прослухати вірша на YouTube

---

Бо як пустимо отих
кацапів до хати
заберуть вони усе,
що нажила Мати.

Перетворять на концтабір,
неньку Україну,
волю і культуру стопчуть,
а закони — згинуть.

Лиш завдячуючи тим,
хто зброю тримає,
закон і порядок,
ми тут зберігаєм.

Честь і пошана
усім воїнам та войовницям
дякую усім
захисникам та захисницям!

---

Крила у птаха —
із пір'я,
а у людини —
із сузір'я
чеснот, звичок і бажань
добрих, корисних, справжніх.
Коли ж не добрії вони,
тоді й політ цей вище неба,
навіщо це, ну нащо треба?
Летіть так високо, у вись,
і вище сонця, намагатись
стати, над іншими людьми
панувати, неначе той,
хто богом себе ставить,
а про Творця неба і землі
забув. А Той Творець дає
всім людям рівне право
вільно жити, лише Закон,
щоб ти той не забув:
"Усім людям ти чини
так само, як і хотів би,
щоб і тобі було.
А зло за зло
ніколи не чини.
Прощай усіх
і будеш мати
вічне життя
у мирі з усіма."